_GREEN_04_Association_Zayava.pdf

151 K

Шановні Народні депутати України!

Шановні організатори парламентських слухань!

Колеги!

 Як місцеві, так і закордонні виробники та розповсюджувачі Вільного (Відкритого) програмного забезпечення – потрапили в Україні (і особливо в державному секторі України) в складне, багато в чому навіть парадоксальне становище.

Парадокс полягає в тому, що існує сфера виробництва інтелектуального продукту світового масштабу, яка успішно розвивається, яка пропонує величезний – в сотні і тисячі найменувань – сортамент продукції для ділового, виробничого та іншого застосування, яка має представництва або центри і достатньо розвинуту підтримку користувачів в Україні. Але яку, тим не менше, вітчизняний держсектор (а раз так, то і бізнес-сектор значною мірою) – воліє “не бачити упритул”.

Ситуація, що склалася, є особливо неприємною ще й тому, що активне використання об'єктів Вільної (Відкритої) інтелектуальної власності вже на сьогоднішній день, майже негайно у часовому вимірі державних процесів, може вирішити значну кількість критичних для IT-сектору проблем: починаючи з феномену масового піратства інтелектуальної власності та перевитрат бюджетних коштів, і закінчуючи початком процесу відродження української промисловості програмного забезпечення.

Більш за все від цього страждають сфери освіти та науки. Використовуючи тут майже виключно закрите програмне забезпечення без навіть формального проведення тендерів за параметрами функціональності, вартості та глибини супроводу – ми отримуємо предмет діловодства замість інформатики, вчимо використанню інтерфейсу замість принципів функціонування. І що отримуємо в результаті? Споживачів замість інженерів, експлуатаційників замість розробників, дилерів – замість інноваторів. І навіть на цьому одному одразу втрачаємо не те що лідерство, а навіть мінімально-можливі умови для рівноправної участі в розвитку інформаційної сфери.

Однак сама ситуація з Вільним та Відкритим програмним забезпеченням і опозиції його впровадженню хоча і вимагає окремого розгляду – не є в наших умовах первинною. Першою помилкою, уродженою вадою, яка призвела до розвалу не лише вітчизняної IT-індустрії, а й самої школи інформаційних технологій – є катастрофічна, багаторічна відсутність єдиної, прозорої і конкурентної державної політики у сфері інформатизації.

Саме цей аспект, на нашу думку, примушує відповідальних за ІКТ представників влади відмовлятись від, здавалося б, абсолютно логічних і самоочевидних кроків, що ведуть до економії державного бюджету, розвивають галузь, і перешкоджають розвиткові в ній корупції. Примушує “впритул не бачити” факти, рішення, напрями діяльності, не лише успішно апробовані в світовому масштабі як інноваційні – але і такі, які вже мають багаторічну історію світового застосування і впровадження.

Подивимось правді в очі: гарними чи поганими були нескінченні “програми інформатизації”, що приймаються кожен рік – вони ще ніколи не виконувались не те що в повному, а навіть і в мінімально-необхідному обсязі. Причина цього є простою: країна може йти лише тим шляхом розвитку, який здатна дозволити собі фінансово.

І ми навряд чи щось змінимо на краще – якщо не протиставимо черговому наборові побажань і бюджетних амбіцій – чіткий, логічний набір параметрів ІКТ, до виконання яких зможе послідовно, незважаючи на зміни кабінетів та інші політичні пертрубації, йти державний сектор.

 Ідея широкого застосування Вільного ПЗ – відмінна стартова точка для визначення такого набору параметрів, тому що ця ідея відштовхується від основи основ інформатизації будь-якої влади – від вимог публічних сервісів, від параметрів суспільно-значимого і загально-доступного інформаційного ресурсу.

Члени Асоціації ВВПЗ мають надію, що нинішня презентація і напрацьовані на круглому столі рекомендації послужать не так матеріалом для прецедентних рішень, як матеріалом для формування бази справжньої, цілісної, ?рунтованої на сучасних підходах і адекватному розумінні світових процесів, державної політики в галузі інформаційних технологій.

Такої політики інформаційних технологій – за яку нікому з нас не було б соромно.

 З повагою та надією на плідну співпрацю – від імені Асоціації – Дмитро Федюков,

 Голова УАВВПЗ (UAFOSS)